2022 рік, 30 ст. Список використаних джерел містить 27 найменувань.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади реалізації дидактичних принципів в умовах корекційного навчання

1.1. Ступінь розробленості проблеми у психолого-педагогічній та спеціальній літературі

1.2. Особливості реалізації дидактичних принципів в корекційному навчанні

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Методика реалізації дидактичних принципів в умовах корекційного навчання

2.1 . Особливості роботи в інклюзивній групі в умовах корекційного навчання

2.2. Основні напрямки створення організаційно-педагогічних умов корекційного навчання

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаної літератури

ЧАСТИНА ТЕКСТУ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ

Розділ 1. Теоретичні засади реалізації дидактичних принципів в умовах корекційного навчання

1.1. Ступінь розробленості проблеми у психолого-педагогічній та спеціальній літературі

На сучасному етапі система спеціальної освіти характеризується зміною педагогічної парадигми: здійснюється перехід від клінічної до гуманістичної, соціально та особистісно орієнтованої. У клінічній парадигмі об’єктом уваги був дефект та зумовлені ним недоліки психофізичного розвитку. Аномальна дитина розглядалася як пасивний об’єкт корекційного впливу. Сенс педагогічної роботи полягає у зовнішніх діях та заходах щодо корекції недоліків розвитку особистості (дефектоорієнтований підхід).

Парадигма сучасної системи спеціальної освіти може бути визначена як гуманістична. У її центрі знаходиться дитина, що має спільні з іншими людьми потреби (у сім’ї, навчанні, роботі, друзях, розвагах, участі в культурному житті та ін.), але відчуває обмеження в їхньому самостійному задоволенні. Дитина розглядається як система, що саморозвивається і, отже, є активним учасником і рівноправним партнером діалогічного процесу. Відповідно до гуманістичної парадигми сенс педагогічної допомоги полягає у системному сприянні дитині у задоволенні її потреб шляхом створення спеціальних умов (індивідуального темпу навчання, використання візуальних опор, технічних пристосувань).

З метою розгляду питання принципів побудови корекційного навчання варто визначити поняття «корекційне навчання».

Термін «корекція» у клінічній парадигмі означає сукупність психолого-педагогічних заходів у поєднанні з медичною допомогою, спрямованих на виправлення недоліків психофізичного розвитку людини [26]. Під корекцією в гуманістичній спеціальній педагогіці розуміють «повне вирівнювання», «виправлення» [34]. У дослідженні С. Миронової поняття «корекція» подано як: «система медико-педагогічних заходів, спрямованих на виправлення чи ослаблення недоліків у психофізичному розвитку» [28, с. 244].

Термін «корекційне навчання» визначено як: «форма психолого-педагогічної діяльності, яка означає сукупність педагогічних впливів, вкладених у виправлення недоліків, відхилень у розвитку дитини» [28, с. 245].

Н. Пахомова визначає «корекційне навчання» як «корекційно-розвиваючу роботу в системі медичних, педагогічних, психологічних заходів (впливів), що сприяють повноцінному розвитку всіх дітей, подолання відхилень у їхньому розвитку та служать цілям адаптації та реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я або будь-яких дітей, які мають труднощі в навчанні та в соціальній адаптації загалом» [34, с. 44]...